Є гарне прислів’я: якщо ти щось зробив і про це не розповів – значить, ти нічого не зробив! Тож ми вирішили поділитися з вами, про те, як проходить день волонтера. Почнемо!
Ранок розпочався з чашки капучіно з Євгеном, який передав нам трохи смаколиків для хлопців, до яких ми поїдемо завтра ввечері. В такі моменти завжди відчуваєш, як важливо не просто допомагати, а бути тим містком, що з’єднує тих, хто хоче підтримати, і тих, хто справді цього потребує.
Після цього я заїхав до Президентської бригади, де зустрівся з підполковником Агаєвим. Обговорили співпрацю між нашою громадською організацією та бригадою в напрямку роботи психолога і сімейного психолога з родинами військовослужбовців. Кожна така зустріч підтверджує, що психологічна підтримка для військових і їхніх сімей – не менш важлива, ніж забезпечення формою чи технікою. І щоб двічі не їздити, одразу отримали подяку за іншу нашу підтримку бригади – приємний бонус!
Далі вирушили до Київської обласної державної адміністрації, де проходив форум-презентація «Тижні добрих справ». Послухали презентацію проєкту, а також доповідь директора департаменту соціального захисту Ігоря Вікторовича про роботу провідних громадських і благодійних організацій. До речі, мені сподобалося! Такі заходи дають можливість побачити, хто чим займається, познайомитися з людьми, які теж змінюють цей світ на краще.
Потім зустрівся з радником голови Військової адміністрації з ветеранської політики Гаріком – випили кави, обговорили події останніх тижнів. Завжди корисно з перших уст дізнатися, що відбувається у сфері підтримки ветеранів, які ініціативи зараз на порядку денному і що можемо зробити ми.
Далі – засідання Ради волонтерів Київської області, де я презентував нашу програму «Толерантна розмова». Це була гарна можливість розповісти про наш досвід і бачення, як будувати діалог між військовими, громадами та місцевою владою. Після цього мою кандидатуру запропонували на посаду голови робочої групи з соціальної політики. Що ж, виклик прийнято!
Захід був добре організований, дівчата молодці! Там зустрів багатьох знайомих, з кимось давно не бачилися, з кимось давно хотіли зустрітися – такі події завжди об’єднують.
Ось так минув мій день, коли я нічого не робив. І знаєте що? Я б не проміняв його ні на що!
