Поїздка на Покровський напрямок

Чим ближче до лінії вогню — тим гостріше відчуваєш не просто життя, а його крихкість.
Там — тривога, біль, погляд у небо й тиша, що ріже повітря.
Тут — гамір міста, буденні розмови, затишок кав’ярень.
Декілька годин дороги — і між цими світами не просто відстань, а справжня прірва.

Сьогодні був довгий день. Виснажливий фізично, але глибоко емоційний і надихаючий.
Ми побували на Покровському та Лиманському напрямках — там, де зараз стоять наші сильні й втомлені, але незламні воїни.

Для 152-ї єгерської бригади передали Volkswagen Transporter і домашні смаколики — щось тепле, щось рідне, щось дуже людяне.
Також ми доправили допомогу трьом підрозділам 72-ї окремої механізованої бригади та 49-го окремого стрілецького батальйону Карпатська Січ.

Серед переданого:
— автозапчастини
— VR окуляри
— генератор
— EcoFlow
— FPV-дрони
— детектори дронів
— камери для нічного спостереження
— маскувальні та антідронові сітки
— будівельне спорядження
— багато смаколиків від вдячних підприємців та громадян Боярської, Борщагівської та Білогородської громад.

А ще — малюнки й обереги, зроблені дитячими руками з Боярської громади.
Це більше, ніж подарунок. Це — тепло, віра, любов, які наші захисники несуть із собою навіть у найтемніші ночі.

Ми зробили чимало — як для невеликої групи небайдужих. Але це так мало — у масштабі великої спільноти, що надто часто обирає очікування замість дії…

Ми всі хочемо миру. Але поки триває війна, і наші воїни стоять на передовій — вони потребують нашої підтримки.
Потребують не «колись», а зараз.
Кожен може допомогти — по-своєму. І кожен крок важливий.
Разом ми справді можемо наблизити нашу Перемогу!
СЛАВА УКРАЇНІ!